Я виростала у Карпатськім краю

Я виростала у Карпатськім краю,
У візирунках вишиванок раю,
В любові матері і батька ласках,
В чудовик бабусевих казках.

І доля пестила мене, любила,
Кубельця щастя справжнього дарила.
Здається, зовсім було це недавно:
Пісень співала, танцювала вправно,
Ходила в ліс, у гори по чорницю,
Збирала квіти, трави від зірниці,

Плела віночки і пускала в воду,
Просила вдачу і красиву вроду,
Любила все навкруг, що було поряд:
Батьків, сусідів, вірних друзів, подруг,
Будинки, вулиці, дороги, села,
Річні пороги, голубі озера,
І ту калину, що росла під тином
І промовляла: "Ти ж моя дитина!"

В кубельцях щастя плескалась і грілась,
Щоб завжди було так, мені хотілось.
Збігались роки, як коти приблудні.
Дитинскво скінчилось, настали будні.